Невпевненість у собі, самокопання, песимізм, розгубленність або агресивні реакції... - частини прояву підліткового періоду. І це зрозуміло: дитина підсвідомо хочу вижити, дитина хоче перемагати у своєму житті - тобто жити у достатку та щасливою, але як це зробити їх не навчають у загальноосвітніх школах... а час іде... дорослість наближається, тому ми і бачимо зростаючу нервовість дітей. А їм потрібна тут лише допомога батьків та суспільства у вигляді правильної практичної освіти.
Є три стратегії, як впоратися з нервовістю дітей у переходному періоді:
Перша. Нічого не робити, саме минеться.
Так гадають близько 93% батьків.
І тому їхні діти поповнюють лави безробітних чи хронічних песимістів, кому, у найкращому разі, кар'єра обіцяє місце на пересічну професію. Такі батькі не шукають "додаткових шкіл та курсів", щоб надати дитині практичних навичок виживання. Вони лише йдуть традиційним шляхом - самі нервують за екзамени дітей, оцінки, для них важливо, щоб дитина "була як усі" і шла тим шляхом як більшість. Не дай Бог звернути з масової стежки і виділятися, не дай Бог обрати ризиковий шлях. Найголовніше для таких батьків - "безпека" у вигляді отримання стандартної професії, яка гарантує мінімальну зарплатню. Як правило, такі батьки самі живуть бідно, самі бояться змін, самі не інвестують у свій розвиток, тому такі батьки та діти потім ворогують, т.к. діти у всьому звинувачують байдужих батьків чи вони "хронічно страждають" разом.
Друга. Реагувати по ходу. З'явилися проблеми – є реакція.
Так чинять до 5% батьків.